|
У книжці обговорюється проблема етнічних стереотипів, які функціонували у шляхетській свідомості давніх епох. Щоденники і мемуарна література передають ”ментальну картину” сусіда, котра, як правило, хоч не завжди, мала негативне навантаження. Спостерігається намагання автора видобути із мемуарної матерії ключові питання, пов’язані з давньою Україною.
Автор проводить спершу аналіз присутності Козаччини і Гайдамаччини на сторінках старопольської мемуарної прози і показує еволюцію ставлення авторів давніх щоденників відносно цих суспільно-військових формувань у період з XVI по XVIII століття. Згодом здійснює реконструкцію бачення авторами мемуарної прози явища “українної фортеці”, а також ролі, яка їй приписувалася. Детальніше аналізує автор реляції присвячені фортецям Кам’янець-Подільському та Львову.
Далі автор описує метод зображення у щоденниках постатей видатних військовокомандувачів, які діяли на південно-східних територіях Річпосполитої. Тут з’являються ключові постаті як польського‚ так і козацького війська (напр. Я.Вишневецький, С.Конєцпольський, Б.Хмельницький, І.Мазепа). Окремо автор присвячує свою увагу аналізові батальних сцен, представлених у мемуарній прозі‚ які вважаються однією із ключових тем, що організовують цілісність щоденникових нарацій. Це, у свою чергу, веде до аналізу структури старопольських щоденників і діаріушів із урахуванням їхнього композиційно-стилістичної форми.
У кінцевих частинах книжки йде мова про мемуарну картину України у пізніші роки, тобто наприкінці XVIII і на початку XIX століть. Це дозволяє охопити послідовність у розвитку або ж‚ навпаки‚ відсутність деяких тематичних сюжетів у мемуарній літературі наступних століть, а також появу нових аспектів цього питання.
|
|
