|
Діарій львівського каноніка Яна Томаша Юзефовича (1662-1728) дотепер не дочекався публікації, хоч і написаний триста років тому, і належить до числа найвидатніших військових описів старопольського періоду. Праця збереглася у пошкодженому автографі (у Вроцлавському Оссолінеумі) та двох копіях (XVIII i XIX ст.), що зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові. Слід зазначити, що рукописна пам’ятка є найповнішим і найдокладнішим описом облоги та захоплення Львова шведами у вересні 1704 р. Вірогідність та докладність записів визначає авторство свідка та учасника подій. У мистецькому творі Юзефович (як автор великої хроніки міста Львова) виявив як непересічні історіографічні риси, так і вміння узагальнювати поточні історичні події. Текст визначається своєрідними „релігійними рамками”, у які автор вписував „світську історію” кінця 1704 р. Релігійні елементи універсалізують зміст переказу: поразку метрополії Юзефович інтерпретує у контексті Божої кари за неконкретизовані провини мешканців “міста Лева”.
Кількадесятсторінковий рукопис є детальним викладом щоденних подій від 6 вересня аж до кінця місяця. Захоплена шведами метрополія тоне у крові, храми осквернені, а пограбовані мешканці змушені сплачувати величезну контрибуцію. Хроніст зображує патріотизм львів’ян, які зберегли вірність королю Августові ІІ Саксонському і мужньо вчинили опір Карлові ХІІ. При нагоді автор відтворює взаємні суперечки та неприязнь між націями – польською, руською, вірменською і єврейською, які змушені були „складатися” для визначеного шведами викупу. Але у вирішальний момент, яким стає шведська атака, спільна оборона спричинила солідарність поліетнічної метрополії. Автор звертає увагу на те, що всі нації мужньо чинили ворогові опір. На думку хроніста, твердиня була здобута швидше через нечисленність війська та некомпетентність шляхетських керівників.
Військова реляція виявляє також і вправність хроніста, як барокового автора, який, відтворюючи динаміку боротьби і грабунку, застосовує численні стилістичні прийоми: повторення, метафори, паралелізми, алегорії, введення прямої мови (тобто, слів польських і шведських лицарів) і т. п. Поряд з цим Юзефович виявляє свої ораторські здібності, оперуючи популярним в добу бароко оздобним та вишуканим стилем.
Таким чином, публікація діарія львівського каноніка висвітлить маловідому сторінку Північної війни, яка сягнула аж „Левового міста”.
|
|
