|
Пропонована книга є збірником давніх текстів, присвячених “образу сусіда”. Мета автора полягає у тому, щоб відкрити читачеві багатовікову присутність на карті Європи русинів-українців. Адже кількасотлітнє сусідство було сповнене періодами як мирного співіснування, так і військових протистоянь. Для того, щоб якнайглибше зрозуміти і сприйняти характер “сусіда”, необхідно спочатку пізнати його минуле.
Дослідження складається з двох частин. У першій, під назвою “Історіографи і автори спогадів”, увагу зосереджено на образі українських земель у баченні польських хроністів (серед них Яна Длуґоша, Мацея з Мєхова, Мартина Кромера, Мацея Стрийковського), а також авторів щоденників і спогадів на зразок Йоахима Єрлича, Миколая Ємьоловського, Станіслава Освєнціма чи Яна Томаша Юзефовича.
У першій частині праці представлені також тексти з описами українських земель у роки кривавого повстання середини XVII ст. Тут автор опирався головним чином на спогади сучасників – джерела суб’єктивні, але надзвичайно близькі до реалій і проблем шляхти. У згаданих текстах виявляємо інформацію про різню, битви, прикордонні фортеці, видатних полководців.
У другій частині зібрано нариси, цікаві передусім своїми літературними якостями. Аналіз листування Богдана Хмельницького дозволяє відзначити винятковий дипломатичний хист гетьмана, зв’язок козацького керівника з польською культурою. Епістолографія гетьмана окреслює його світогляд, систему цінностей, спосіб здійснення влади і засади зовнішньої політики. Листи Хмельницького, з мистецького погляду не надто видатного епістолографа, виявляють його прив’язаність до чистої, соковитої, позбавленої макаронізмів польської мови. Величезна кількість польськомовних листів гетьмана дозволяє внести його ім’я до числа старопольських авторів, аналізувати творчу спадщину в контексті розвитку давньої епістолографії. Вивчення листів гетьмана дозволяє відзначити глибоку його обізнаність з правилами риторики. Хмельницькому не була чужа ars epistolandi.
Дослідження походження поняття “гайдамака” і похідних від нього “посуває” дотеперішню ранню хронологічну межу вживання слова на період близько середини XVII ст. Мемуарні матеріали дозволили встановити, що згадана лексема була відома полякам значно раніше, ніж вказують фіксовані мовознавцями дати. Видається можливим висловити припущення, що слово стало “модним” із наростанням гайдамацького руху на українських землях. Це підтверджує і частота вживання поняття у документах XVIII ст.
Дослідження завершується нарисом про стиль старопольських мемуарних реляцій. Докладний аналіз вибраних переказів дозволяє відзначити у подібних пам’ятках, поряд із значною кількістю риторичних елементів, перевагу побутового стилю.
Переклад Василя Кметя
|
|
